О, душа, Я до тебе кличу,
Вхід до серця твого шукаю.
Я, в дарунок, приніс тобі вічність,
Ти ж, в тумані усе блукаєш.
Ще раз стукаю, бо Я бачу,
Що, до Мене, ти не байдужа.
Так чого ж ти сидиш і плачеш?
Я люблю тебе дуже, дуже!
Так чому ж не ідеш до Мене?
Що тримає? У чому справа?
Світ у прірву летить шалено.
Іди, візьму тебе в Свою славу.
Що ти втратиш, цей Світ лишивши?
Що замінить щасливу вічність?
Я, взамін, дам багато більше:
Мир дам в серце, спасіння близьким.
Знову стукаю, бо Я чую,
Як душа твоя тихо плаче.
Не відчиниш, навік піду Я,
Стукать в серце не буду завжди.
Не насильник Я і не злодій,
Не краду Я чужої волі.
Я на землю на те приходив,
Щоб полегшити людські долі.
Щоб усім дарувать свободу.
Вирвать з рабства гріха і смерті.
Але вибір стоїть за тобою -
Жити з Господом, чи померти.
Чому смерть в гріхах обираєш?
Чому ти не спасаєш душу?
Я сьогодні іще чекаю.
Дай гріхи всі Мені, мій друже.
Вічно кликать тебе не буду,
Замість тебе прийде хтось інший.
Де тоді ти, людино, будеш?
Як життя це, земне, закінчиш?
Бл
Як лице ти Моє побачиш,
То згадаєш - тебе Я кликав.
І земне, що тоді обрала,
Чи дало тобі з Богом вічність?
Іди до Мене, Моя дитино.
Я гріхи твої всі пробачу.
Чому ж серце твоє закрите?
Знаю чуєш Мене, бо плачеш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дай Бог, щоб ще багато людей почули стук Господа у своє серце і спаслися для вічного життя з Ним! Благословінь і нових віршей бажаю!
Галина Компанец
2017-07-15 20:43:47
Дай Бог, щоб ще багато людей почули стук Господа у своє серце і спаслися для вічного життя з Ним! Благословінь і нових віршів бажаю! Комментарий автора: Дякую! І вам благословінь Господніх!
Поэзия : Расколотый купол Неба - zaharur В известной басне Крылова про свинью под дубом, дерево, кормящее свинью, обращаясь к ней, говорит такие слова: «Неблагодарная!
Когда бы вверх могла поднять ты рыло, тебе бы видно было,
что эти жёлуди на мне растут»
Таким образом, проблема свиньи, не видящей Источника своего бытия, заключалась в том, что она не могла поднять своего взора вверх.
Если бы она научилась возводить свои очи ввысь, то не могла бы не увидеть Того, кто даёт ей жизнь.
Очень часто верующие люди пытаются привести неверующих и неблагодарных Богу людей к вере такой вот прямой, как линейка, проповедью о Боге, о Христе и т.п. Результат такой "прямой речи" зачастую бывает обратный желаемому: сердце неверующего ещё больше запирается и ожесточается. Но гораздо лучше, думаю, вначале просто помочь человеку оторвать свой взор от земного, помочь ему хоть краем глаза увидеть Небо, взглянуть на горнее. И, если это получится, то следствием этого естественнейшим образом станут мысли о Невидимом Источнике всех добрых даяний...
