Мне достаточно знать, что ты есть.
Грохот города не заглушит твоего
напускного равнодушия.
Я знаю, что ты здесь, любишь и ждешь, и страдаешь.
Изумляясь себе и борясь, с чувством
закипающего в тебе желания.
Просто люби.
Объятия твои и мои- стали нашими.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
