Сини приїхали в дім батьківський до мами.
Щаслива зустріч, радісна, жадана!
Хоч мати тішиться дорослими синами,
Та на душі її ятриться рана.
Яка ще рана? У якому горі
Її зазнала лагідна матуся?
Сини у неї милосердні й добрі…
Та йти не поспішають до Ісуса.
Ще буде час. Вони ж не зовсім сиві,
Міцні, здорові, жити їм і жити,
Поглянь які: і сильні, і красиві…
Але, на жаль, минають дім молитви.
Краси і доброти у них не мало,
У них повага, здібності і вміння…
Та ліпше їм чогось не вистачало,
Аби не бракувало їм спасіння.
Щоб їх у Книгу Неба записали,
Щоби душа наповнилася Слова…
Бо ліпше, щоб вони чогось й не мали,
Аби була в серцях печать Христова.
Сини до мами сповнені любові,
Її життя для них багато значить…
Коли ж вони уклоняться Христові,
Щоб їх колись й у вічності побачить?
Надії серце материнське гріють
(Воно не може бути безстороннім):
Ось цього разу, як сини приїдуть –
Покаються у домі молитовнім.
У чому каятись? Пограбували, вбили?
То ж ні, не грішники, хоча й не бездоганні…
Якби ж вони коліна прихилили
Перед Христом, як справжні християни!
Чого хотіти ще? Такі хороші діти,
Ніколи й не образили неначе…
Сини ніяк не можуть зрозуміти,
Чого радіє мати їх і плаче.
Чому помітна у очах тривога?..
Можливо, за минулу всю недолю?..
Байдужістю до Спаса-Христа-Бога
Їй, найдорожчій, завдавали болю.
І прийде час, коли сини зійдуться,
Згадають батька, матінку згадають –
І зрозуміють: плакала матуся
За їх спасіння – й раптом заридають.
В Ісусі буде солодко ридати,
І будуть сльози чисті, ніби перли,
Бо хоч померла християнка-мати,
Та молитви матусі не померли.
Комментарий автора: Маю уже дорослих братів, добрих, розумних, красивих, батьки яких були щирими християнами, а вони ще не з Ісусом. Щось чекають, хоча багато що знають про Бога і спасіння. Їхня мама виливала мені свій біль про їхнє навернення - і він передався мені. Чекаю радісного дня зустрічі своїх братів з Ісусом.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Що за питання "А чого вони не з Ісусом?" Не кожен з Ісусом. Аби це так просто було, як склянку води випити, то й не цінувалось би Богом. Це не просто, бо не кожен може відчути потребу бути з Ним. Може то й Сатана копито прикладає до цього... Хто ж скаже про когось, чого він не з Ісусом?
Поэзия : Против Троицы. (2008) - Сергей Дегтярь Это произведение рождалось тогда, когда я переосмысливал догмат троицы и хотел верить только в Единого Бога - Вс-вышнего. Я думал, что не могу и не хочу больше оставаться в противоречиях и не хотел разделяться в христианстве. Это было, наверное, подготовкой к тому, что в дальнейшем мне придётся покинуть христианство, чтобы не страдать за одних и не быть в противоречиях с другими. Ведь известно всем, что в христианстве много течений. Одни признают Бога в единственном числе, а другие - во множественном. В пятидесятничестве я впервые задумался кому нужно молится, а кому не следует. Но, так получалось, что я молился то одному, то второму, то третьему. Каждое из лиц претендовало на свою исключительность и божественность. Я боялся обидеть то одного, то другого, то третьего. Во мне была путаница. Я хотел, чтобы Бог был единственным, но, христианство преподносило непонятное учение о трёх лицах, но одном Боге. Я не хотел противоречий. Я думал, что должен быть Единственный Вс-вышний, но мне говорили, что Отец и Сын и Святой Дух - равны во всём, поэтому Я молился им, а не Ему. С 1996 года по настоящее время я изучил практически все конфесии в христианстве. Я двигался к Богу в познании всех трёх и в результате этого прошёл немало учений. Мне всё это так надоело, что сейчас я не хочу более думать обо всём этом.
Я больше не хочу говорить о Троице и лицах в ней. Мне нужен лишь один Вс-вышний. Пусть Он будет моим оплотом спасения в этом мире.
Я покинул христианство и больше не хочу в него возвращаться. В нём много противоречий. Лучше уж ощущать себя не знающим ничего, кроме Христа распятого, как говорил ап. Павел.
